1.
О Господи, як добре, що Ти є,
Як добре, що Ти був, як добре, що Ти будеш,
Як добре, що усе життя моє
В Своїх руках голубиш!
Коли засну, то у свій час розбудиш,
Як розхвилююсь — заспокоїш Ти.
Ти, Господи, ніколи не забудеш
Мене вести.
Вести до дивокраю доброти
Безмежної і вічної любові...
Тебе душа і серце, як святі,
Хвалить готові.
Вони Тобі бажають в щирім слові
Подяку вознести.
2.
О Господи, як добре, що Ти є,
Що завжди був і завжди будеш з нами,
Як добре, що життя земне моє
Утішив щедро друзями-братами.
Вони є гарними пахучими квітками
Із Твого саду, що у небесах.
Ти їх зростив-бо власними руками
І розсадив по селах і містах,
Щоб кожен, глянувши на них, в думках
Твою прославив і любов, і велич;
Відкинув гріх, що сковує, і неміч
І забажав цвісти в Твоїх садах,
Куди земний не досягає жах
І де хвала возноситься в віках.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
цикл четверостиший "коротко о главном" - Сотниченко Андрей Благодарение Всевышнему!Вообще-то эти стихи не были циклом,объединились они,чему я очень рад,сейчас,спасибо сайту "для Тебя",который и благодарю,пользуясь случаем.Честно признаться-печатал и удивлялся сам,что у меня так много стихов и,конечно,радовался-слава Богу!Верю,что Господь благословит меня и новыми стихами,хотелось бы:)Спасибо всем и-благословений!
