Марина Н.,
Россия
Родилась и выросла на севере России. В 2001 году уверовала в Господа. Хочу так писать стихи, чтобы они славили Бога и нравились людям. В 2008 году впервые были напечатаны мои стихи в журналах "Примиритель" и "Край городов". e-mail автора:mimoza55@rambler.ru
Прочитано 9835 раз. Голосов 8. Средняя оценка: 4,88
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Хорошее стихотворение. Спасибо. Комментарий автора: Рада, что Вам понравилось.
Ioniy Gederevich
2009-06-27 16:40:47
Прекрасная молитва. Господь для нас - всё! Только в Нём утешение.
Да благословит Вас Господь и утешит!
Искренне.
16 Сам же Господь наш Иисус Христос и Бог и Отец наш, возлюбивший нас и давший утешение вечное и надежду благую во благодати,
17 да утешит ваши сердца и да утвердит вас во всяком слове и деле благом.
(2Фесс.2:16,17) Комментарий автора: Спасибо, Ионий, за пожелания. Да благословит Вас Господь!
Наталья Фёдорова
2009-08-06 05:35:32
Прекрасный стих!
Спасибо.
Благословений Вам и успехов в творчестве.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
