Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Молодець, Галинко! Написала всю правду! Комментарий автора: Надю, дякую! У Бога вся правда!!!
Я була майже 2 тижні в Києві, бачила афіші та різну інформацію про підготовку до святкування... Думала про це все... Молилася... А коли приїхала додому Бог дав написати цей вірш.
Знаю, що і в Києві, і по всій Україні є справжні Благовістники, які зможуть використати і це святкування для того, щоб приводити людей до Живого Бога і до спасіння))))))
Васильева Валентина
2013-07-26 19:57:02
ЦIкаво а Христа, з рода Авраамова, запросили на це свято? I яке мIсце Йому запропонують? Комментарий автора: На превеликий жаль, Ісусові часто нема місця ні в наших серцях, ні в наших церквах... Господи, помилуй нас!!!
Валентина Никитюк
2013-07-28 05:46:27
Дуже вдячна за такі прості,зрозумілі,доступні до серця слова!Ви-молодець!І,якщо Господь дає Вам цей дар,-не ховайте його.Думаю,що Ви не будете рожсержені,якщо я Вашого листа прочитаю перед нашими парафіянами.Хай Бог допомагає Вам. Комментарий автора: Я дуже вдячна Вам за вашу увагу, слова розуміння і підтримки!
Я буду вам дуже вдячна, якщо ви справді зможете поділитися цими роздумами, які дав мені Господь, з іншими людьми. Я друкую свої твори на сайтах інтернету не для своєї слави, але для того, щоб люди вчилися шукати Бога і відкривали до Ісуса Христа свої серця.
За межой межа... жизнь спешит дорогой - Людмила Солма *) примечание:
Нашим мамам, рождения 20-х годов, по жизни непросто жилось...
Но, негасимый свет их душевного тепла, доброты и неиссякаемой
любви до сих пор согревает нас.Светлая память- жизнь даровавшим,
кого уже нет с нами- но кого мы искренне любим
и благодарно помним сыновней и дочерней верностью.
И хочется добавить еще и следующее:
Не читайте пожалуйста это стихотворение так уж буквально - в нем более смысловых метафор и аллегорий, чем в буквальном прочтении. Его читать нужно не глазами, а душой и сердцем. Так "сума или котомка" - это душа и сердце материнские; а "нищенские крохи" - это те радости, что скупо ссужала лично ей судьба по жизни, но именно ими-то так щедро и делилась душа матери - и с нами, и окружающими её людьми, раздавая всю свою душевную чистоту и доброту без остатка. "мрачные потемки" - это те житейские тяготы, что так обильно сыпались порой на наших матерей. "Скромность утех" - это её умение стоически сносить жизненные горести и беды с оптимизмом: именно "радуясь сквозь слезы и печалясь в смехе". Она в любых самых сложнейших жизненных перипетиях была спасительным островком оптимизма и надежды, её вера не умерла от безысходностей "непрухи" и передалась нам, её детям - вера и доброта с любовью. Вот только рано она ушла от нас... матери всегда почему-то уходят слишком рано... - независимо от возраста. Нашей мамочке было 68 лет... но Господу, наверное, лучше знать - когда и кому, в какой час быть призванным к Нему. А, нам всем её так не хватает - её детям и внукам. Вечная и светлая память нашей дорогой мамочке...
