Он много лет черпал колодец
И вечерпал его до дна,
И он дождался, когда вроде
Не поступала уж вода.
И ждал он каждого глоточка,
Просил у неба и земли,
Ломалось небо по кусочкам
И проступало из земли.
И знал уже он достоверно,
Что та вода есть Божий дар,
Не от трудов его чрезмерных,
И вода стала как нектар.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християни і безбожне весілля - Лілія Мандзюк Вірш написаний під враженнями від випадково почутої розмови в автобусі. Двоє знайомих між собою, але з різних місцевостей говорили про весілля, яке наближалося. Один з них сказав, що в однієї з сторін чимало “віруючої” родини, але вони на такі весілля не ходять. “Як не ходять? “Штунди” з нашого села ще й як люблять по наших весіллях ходити!” - здивовано і зневажливо сказала друга людина...
